Моя поезія

_________________________________________

Ти запалила вогник у душі
Не думав я, що можу ще любити
І ось з’явилась ти на видноті
І почав вже іншим життям жити.

З’явився трепет у душі,
Відчутні ніжні хвилювання.
Хоч в голові ще є думки
На серці радість і кохання.

В молитві Бога я прошу
Не дай цей вогник загасити
Поки на світі я живу
Дай сили вірити й любити.
_________________________________________

 Спогад
Пройшли часи
І в проблисках надії
Я ім’я загубив твоє
Моя колишня мріє.

А пам’ятаю як побачив я тебе
Так ти творіння було неземне
Не думав я що може буть така краса
Але це все лиш зовнішність була…

Ти пахла мов весняна квітка в полі
Ти чарувала і п’янила ти мене
А я все рівно не хотів втрачати волі
Я знав дорога ця у пропасть приведе.

Слова твої такі п’янкі й завучі
І мова вся неначе пташки спів
Я прямо йшов закривши свої очі
І слава Богу вчасно їх відкрив.

_____________________________________________
О, Боже мій, який несправедливий світ
Але міняти в ньому, щось уже запізно
Ти залишила у душі моїй глибокий слід
А я кохав тебе так щиро і так ніжно.

Без спримку цілував твої уста
І обнімав гнучке дівоче тіло
Душа моя літала в небесах
А серце все схвильованіше билось.

А ти була мов квітка у раю
Така беззахисна, сором’язлива, ніжна
Я вірно покохав красу твою
Хоча кохання наше було не безгрішне.

Наші тіла сплелися у одне
Таке грайливе ніжне сотворіння
Ніщо на світі не було таке чудне
Як це чарівне, радісне сплетіння.

Ти дарувала радість неземну
Це море пристрасті і почуттів, й кохання
Що я й тепер і досі не збагну
Чи може бути більшим ще бажання?
_____________________________________________

                Знову 
І знову прийшла ти до мене у сні
І знову відчув я у тобі потребу
Згадав я минулі прекраснії дні
І загадкою знову полинув до тебе.

І знову говорю з тобою я
А  серце бурлить, відчуває страдання
То може уся ця маячня
І зветься так просто кохання.

Чому ти пішла запитую я
Вже вкотре даю це питання
А відповідь твоя однакова все:
Бо відповідь твоя – мовчання.

_____________________________________________


Не спиться...

Не спиться, на душі якось шкребе

Невже погано все? Невже настільки зле?

Невже амбіції і егоїзм й страждання

Поглинуть все і спопелять усі бажання?

Десь розлетяться заповітні мрії

Не стане планів, сподівань, надії

Розбрату вітер їх усіх розвіє…

На краще віра все таки жевріє…

Пройдуть часи, повір і знову, й знову

Поведемо з тобою ми просту, звичайну мову

Не може буть ніщо важливіш для родини

Як доля рідної, коханої дитини.

Воно маленьке, ніжне ангелятко

Все розуміє, хоче мами й татка

Так прагне, щоб усі його любили

І між собою в дружбі й мирі жили.

Воно мале, не може ще сказати

Та схаменіться Ви і мама, й тато

Тільки складає рученьки до неба

Та молиться, бо розуму Вам треба.

Господь послав вам миле дитинча

Щоб радість для усіх одна була

Щоб ви його за все на світі більш любили

Леліяли і пестили, і на руках носили.

Вона маленька, хоче ще любові

Щоб очі карі, сірі, волошкові.

Дивилися на неї би щодня

А дім був повен світла і тепла.

Щоб кожен ранок усміхатися до тата

Йому бажання жити й працювати 

Щоб мама поруч завжди тут була

Усміхнена, весела, чарівна.

Щоб сім’я була міцна, здорова

Не було егоїзму, крику, нелюбові

Плачу і сварок, та роздратувань

Щоб радість була й море сподівань.

Щоб у добрі, надії довго жити

Надіятись, і вірити, й творити

Щоби майбутнє щастя будувати

Для України славу здобувати.

_____________________________________________

Доні

Ти найдобріше, любе янголятко

Потішка мила ти для мами й татка

Радіють щиро твої бабусі

Та наймиліше,  що є у житті.

Надія наша, радість, сподівання

З тобою зв’язані найзаповітніші бажання

Тож головне щоб ти здоровою росла

В умовах ласки, спокою, добра.

Ти надихаєш жити і творити.

Даєш наснагу вірити й любити

Життю радіти, друзям усміхатись

Добро робити і навіть будуватись.

Ти щира, ніжна, добродушна

Хоча хитренька деколи і навіть непослушна

Маленька ще, а любиш танцювати

Стрибати, бігати. Коли почнеш співати?